Кременчуцька спеціалізована школа-інтернат І-ІІІ ступенів № 21 з поглибленим вивченням окремих предметів Кременчуцької міської ради Полтавської області

   





Шкільний музей

        Музей Бойової слави 219 кременчуцької і Берлінської танкової бригади був відкритий 08.05.1985р. На честь 40-річчя ВВВ.

     На відкритті були присутні більш ніж 50 ветеранів цієї бригади на чолі з начальником штабу підполковником Потєхіним М.І.

     В музеї зібрані матеріали про кожного з цих ветеранів, їхні особисті речі. Але особливу увагу слід звернути на рерарітети музею:

  • газета "Робітник Кременчуччини" (липень-вересень 1941р.);
  • журнал "Огонёк" (травень 1917р.);
  • "Журнал для хозяекъ" (1917г. іюль м.) і т.д.

      Музей занесено до каталогу кращих музеїв Полтавської області. За результ. Конкурсу "Музей міста”,наш посів І, і був нагороджений копією Бойового прапора 219 танкової бригади та дипломом. На сьогоднішній день музей є центром патріотичної роботи не тільки в нашій школі, а й мікрорайоні. Сюди з радість приходять ветерани та учасники ВВВ.

     Історія музею 219 танкової бригади

     Музей 219 танкової бригади, єдиний у місті Кременчуці, був заснований військовим керівником школи полковником Н.В. Беляєвим, адміністрацією при допомозі учнів та активній участі самих ветеранів бригади 8 травня 1985 року на честь 40-річчя Перемоги над фашизмом.

     Треба віддати належне всім ветеранам 219 танкової бригади, котрі приклали всіх зусиль, щоб організувати музей, зберегти пам'ять про жорстоку та криваву війну своїм дітям та онукам.

     У музеї зберігаються особисті речі ветеранів війни, фотографії, спогади та описи про долю бригади, релікзії її воїнів.

     Треба відзначити необмежений внесок начальника генштабу 219 танкової бригади полковника у відставці Потєхіна Миколи Івановича, рідних та близьких ветеранів 219 Т.Б., Героя Радянського Союзу Кітченко П.С., Ведернікова І.А., самих ветеранів бригади " Аподіакос " Шкуліна П.Я., Попова та багатьох інших.

     У музеї зберігаються одяг військових, фляги. Все це - дарунок ветеранів музею. В музеї, як експонати, знаходяться макети гранат, снарядів, осколків, військових шоломів, гвинтівок та інші елементи військового озброєння.

     У 1991 році при розробці земельної ділянки, неподалік школи, учні Лісовиков А. та Козубенко Е. Знайшли мідний самовар 1906 року випуску, про що свідчить чеканка на боковій стороні. Хай же і він зберігається в музеї, як свідок війни не тільки 1941-1945 рр., але й громадянської.

     Все це знайдено в районі школи, неподалік прилеглого мікрорайону та роташованого тут лісу. Завдяки керівництву військового керівника школи Беляєва В.Н., смртельна зброя була знешкоджена, очищена та в даний час зберігається в стінах школи.

     Терпінням та бажанням, старанністю та охайністю, руками учнів і Цвелих Людмили Анатоліївни були створені стенди та карти, фотографії та замальовки на кожну з тем, піднятих музеєм: " Батьківщина-мати кличе! ", " Кременчук бореться ", " Розгром фашистів під Москвою ", " Сталінградська битва ", " На Курській дузі ", " Бойовий шлях 219 Кременгауцько-Берлінської танкової бригади "," Битва за Дніпро "," Підкорення Берліну ".

     Безумовно, головне місце в музеї займають теми звільнення міста Кременчука від німецько-фашистських загарбників та її бойовий шлях. При звільненні м.Кременчука Полтавської області саме танки 219 Т.Б. увійшли першими в місто. За жорстокі та кровопролитні бої за місто наказом №26 від 29.09.43р. Верховного Головнокомандувача танковій бригаді 1-го Краснодарського механізованого корпусу присвоєне назва « Кременчуцька» о 12.00 годині 29 вересня 1943 року 219 Т.Б. вірвалась на північну околицю міста Кременчука і відзначилась у вуличних боях.

     На всю стіну розгорнута велика карта- бойовий шлях Кременчуцько-Берлінської бригади , який же він тернистий ? Небагато історії: 219 Т.Б. входила до складу 1-ого Краснодарського механізованого корпусу і була сформована у вересні 1942 року на станції Петрушка Володимирської області. Своє перше бойове хрещення бригада отримала під м.Білий у листопаді 1942 року. Після боїв у районі м.Вязьма бригада була доукомплектована та перекинута на степовий фронт, де у липні 1943 року вона приймала участь у звільненні м.Білгород. Далі були запеклі бої за м. Харків, м. Полтава, М.Кременчук.

     За форсування Дніпра 9 воїнам бригади було присвоєно звання Героя Радянського Союзу: Клочков В.В., Козлов Н.Ї.,Кітченко П.С.,Калінін І А.,Волков Є.О.,Ведерніков І.А.

     Зі спогадів ветеранів 

     Ворог, зміщений з позиції в районі селища Микоянівка(південніше Білгорода) до кінця 7 серпня 1943 р. був притиснений до р. Лопонь, де наші танки відрізали йому відступ по шосе на південь. Вночі було вирішено провести розвідку з метою уточнити сили та наміри ворога. Один танк, за кермом якого був механік-водій Ємельянов, у темноті ночі почав рухатись уздовж шосе з малою швидкістю, без світла навпомацки, часто зупиняючись, глушачи мотор та прислухаючись. Несподівано попереду замигтіли світлі точки і ми почули тихий шум та рух. Виявилось, що ми підійшли до великої колони гітлерівців, котра під покривом ночі покидала район Макоянівки уздовж шосе і Козачої Лопані, щоб відійти на новий рубіж оборони. В темноті противник прийняв наш танк за своїх. Німці палили, розмовляли, чулися команди та висунення колони. Командир бригади прийняв негайне рішення: негайно була розгорнута під покривом ночі танкова рота лейтенанта Кітченко П.С. і вогнем з місця колона противника, що відходила була знищена.

     Вранці підрахували результати " роботи ": знищені 35 автомашин з вантажами, штаб піхотного полку, З танки, 6 бронетранспортерів, 2 САЧ, 12 важких мінометів та 4 кулемети, вбито близько 150 німців. Бригада брала участь у звільненні Дніпропетровської області, а в боях за м. Кіровоград мали великі втрати в техніці. Командуванням було прийнято рішення- в м. Павлоград переформувати бригаду.