Кременчуцька спеціалізована школа-інтернат І-ІІІ ступенів № 21 з поглибленим вивченням окремих предметів Кременчуцької міської ради Полтавської області

   






Рекомендації для вчителів

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ по роботі з дітьми в конфліктний період

 

1.      Враховувати, що основною допомогою в надзвичайний ситуаціях для дітей є:

   •    відповідна до віку фактична інформація;

   •  зрозумілі, відкриті пояснення того, що відбувається і, можливо, буде     потреба повертатися до цієї розмови не один раз;

   • допомога у висловленні своїх почуттів через розмову, гру, малювання тощо;

    •  дитина може потребувати поради, як реагувати на запитання інших дітей (наприклад, якщо хтось із батьків постраждав чи загинув, чи, можливо, через інші обставини);

    • відпочинок, заняття улюбленими справами, що викликають задоволення;

    •   загальна підтримка як у сім’ї, так і в навчальному закладі;

    •  знайомий   звичний   розпорядок   дня   для   відновлення   відчуття   спокою;

    • регулярні запевнення, що все буде добре, що близькі люди піклуються і дбають про безпеку.

2.      При обговоренні з дітьми ситуації, яка склалася, ретельно добирати слова. Будь-яка інформація повинна бути подана дитині, але у відповідності до її віку та рівня розвитку. Надлишок відомостей може залякати дитину і викликати страх та почуття беззахисності.

3.       Використовувати   в   розмові   з   дітьми   на   тему   ситуації в країні правильні слова та вирази. До правильних слів та виразів належать ті, які не є оціночними, не несуть погрози і не навіюють страх, а просто констатують сам факт подій.

4.      Щоб раптом не спровокувати конфлікт у класі, враховувати, що не  всі діти в класі займуть однакову позицію до того, що відбувається, бо вони мають сім’ї і на їх світобачення впливає позиція членів сім’ї. це потрібно враховувати.

5.      Доцільно заздалегідь обмірковувати, як саме ті чи інші завдання можуть вплинути на дітей, чиї батьки або родичі брали участь чи постраждали, або навіть загинули внаслідок конфліктних подій.

6.      Доцільно обговорювати з батьками можливі реакції дітей на події, тривоги та страхи у зв’язку з ними та як це відображається в поведінці дитини.

7.      Враховувати, що серед дітей у класі можуть бути ті, хто втратив батька чи матір через події в державі. Такі діти можуть переживати втрату і в такий період у них може знизитись успішність,  можуть бути складнощі з концентрацією уваги, пригнічений емоційний стан. Не потрібно   навішувати   на   таких   дітей   ярлик   «проблемна»   дитина. Важливо побачити в ній особистість, яка реагує на перенесену втрату.

8.      Варто робити так, щоб  діти в класі знали про те, що в якоїсь дитини постраждали чи загинули батько чи мати, і тактовно підходити до обговорення такого питання. Якщо втрати обговорюються, це дає можливість навчатися дітям висловлювати співчуття і дбайливо ставитися    до тієї дитини, яка втратила когось із батьків.

9.      Доречно вміти розпізнавати ознаки, які вказують на те,          що дитина переживає втрату або має депресивні прояви. У разі необхідності потрібно повідомити тих близьких, які опікуються дитиною, щоб вони мали можливість  підтримати її.

10.  Враховувати, що підтримуючи звичний шкільний розпорядок, вчитель допомагає дітям відчувати безпеку, а також те, що є речі, які залишаються звичними. Підготовка до певних шкільних подій також може продовжуватися. У періоди великих хвилювань батьки можуть не дозволяти дітям ходити до школи, в принципі батьки мають право залишити дитину вдома, але повернення до звичного життя допомагає дитині зміцнити почуття безпеки та здатності керувати своїм життям. Підтримка звичного способу життя дуже позитивно діє на дитину та є для неї доказом власної безпеки та стабільності.

11.  Бути уважним   до дітей,  адже деякі з них можуть демонструвати ознаки стресу. Ці ознаки не варто залишати без уваги, а краще звернутися за допомогою до фахівців.

 

Джерело: Соціально-педагогічна та психологічна робота з дітьми у конфліктний та  постконфліктний період : метод. рек. / Н.П. Бочкор, Є.В. Дубровська, О.В.Залеська та ін. – Київ:  МЖПЦ «Ла Страда-Україна», 2014. – 84 c.