Кременчуцька гімназія № 21 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

 





Заняття з елементами тренінгу

Заняття з елементами тренінгу “Профілактика емоційного вигорання ”

Цільова група — вчителі

Мета: ознайомити учасників з особливостями прояву професійного вигорання в педагогічних працівників; розвивати навички самоаналізу та надання допомоги у складній ситуації;отримання позитивних емоцій.

Вступна частина

1.      Знайомство.

Мета: сприяти знайомству, за допомогою особистих речей учасників

Хід вправи: Учасники сідають на стільці, розміщені по колу. Тренер пропонує кожному знайти в себе якусь річ (на тілі, в кишені, в сумці тощо). Далі кожен учасник бере до рук якусь особисту річ і від імені неї розповідає про себе. Наприклад: “Я- записна книжка Ольги Іванівни, знаю її вже не один рік, але можу розповісти про неї....”

2.      Очікування “Скринька очікувань”

мета : з'ясувати, чого від тренінгу очікують учасники.

Хід вправи: На кольорових стікерах учасник прописують свої очікування і складають у скриньку (малюнок скриньки на ватмані).

Основна частина

3.      Правила роботи

мета: Прийняти правила, за якими буде працювати група

Психолог пропонує учасникам самостійно визначити правила заняття. Кожне з яких обговорюється і приймається всією тренінговою групою.

-  Тут і зараз (говоримо у теперішньому часі).
-  Конфендиціальність.
-  Толерантність.
-  Регламент.
- Активність і лаконічність.
-  Добровільність.

4.      Діагностика

 Вивчення рівня емоційного вигорання за експрес-методикою Бойко (додаток 1). Методика дає можливість діагностувати основні симптоми вигорання: симптом «незадоволеності собою», симптом «загнаності у клітку», симптом «редукції (некомпетентності) професійних обов’язків», симптом «емоційної відчуженості» та симптом особистісної відстороненості

5.      Теоретичне повідомлення

Сучасний стан вітчизняної освітньої системи характеризується активним упровадженням інноваційних технологій у педагогічний процес. В умовах змін, які відбуваються сьогодні, все більш високі вимоги ставляться не тільки до професійних знань, умінь та навичок учителя, але й до рівня його особистісного саморозвитку, його психологічного самопочуття.

За загальним визнанням спеціалістів педагогічна діяльність – це один із видів професійної діяльності, який найбільше деформує особистість людини. Комплекс економічних проблем, що сьогодні склалися (невисока заробітна плата, недостатня технічна забезпеченість тощо), а також соціально-економічних, пов’язаних з падінням престижу педагогічної професії, робить працю вчителя надзвичайно психоемоційно напруженою. Крім того, не секрет, що із збільшенням педагогічного стажу роботи у вчителів знижуються показники як фізичного, так і психічного здоров’я.

Усі ці фактори здійснюють руйнівний вплив на емоційну сферу педагога. У нього зростає кількість афективних розладів, з’являються почуття незадоволеності собою та своїм життям, труднощі у встановленні контактів з учнями, колегами, оточуючими людьми. Ці симптоми негативно відображаються на всій професійній діяльності педагога, погіршуються результати його роботи, знижується рівень задоволеності власною діяльністю. Таким чином відбуваються зміни у мотиваційній сфері педагога і розвивається синдром емоційного вигорання

Існує так звана «група ризику» працівників, які найбільш схильні до вигорання – це  ті, хто працює у сфері «людина-людина» і в силу своєї професії змушені багато і інтенсивно спілкуватись з іншими  людьми. Факторами, які впливають на вигорання, є індивідуальні особливості нервової системи і темпераменту. Швидше «вигорають» працівники з слабкою нервовою системою і ті, хто має інтровертований характер, індивідуальні особливості яких не поєднуються з вимогами професій типу «людина-людина».

Процес вигорання виникає в результаті внутрішнього накопичення негативних емоцій без відповідної «розрядки» і розвивається поступово. Спочатку у «вигораючого» починає зростати напруга у спілкуванні. Далі емоційна перевтома переходить у фізичну, людина не відчуває в собі сил для виконання навіть дріб'язкових справ, доводиться докладати багато зусиль, щоб примусити себе приступити до роботи.  Така втома може провокувати стан пригніченості, апатію, спалахи роздратування, відчуття постійної напруги, дискомфорту.

Стає усе важче зосередитись на виконуваній роботі, усе частіше з голови вилітають важливі справи. Людина вже не завжди здатна стримати викликане оточуючими роздратування, виникає потреба усамітнитися, обмежити контакти. Якщо ж це не вдається, то спрацьовує певна захисна реакція організму, яка може виражатися у байдужості до людей, цинізмі і навіть агресії.

Вигорання відбувається дуже поступово (I стадія триває 3-5 років, II триває 5-15 років, III – від 10 до 20 років), на його тлі можуть загострюватись хронічні і виникати нові хвороби.

Професійне вигорання - реакція організму та психологічної сфери людини, яка виникає внаслідок тривалого впливу стресів середньої інтенсивності, що обумовлені її професійною діяльністю; результат некерованого довготривалого стресу; психічний стан, який характеризується виникненням відчуттів емоційної спустошеності та втоми, викликаних професійною діяльністю людини, і поєднує в собі емоційну спустошеність, деперсоналізацію і редукцію професійних досягнень; різновид та передумова професійної деформації особистості.

Симптоми професійного вигорання.

Психофізичні симптоми:

почуття постійної, неминаючої втоми не тільки по вечорах, але і зранку, відразу ж після сну (симптом хронічної втоми);

відчуття емоційного і фізичного виснаження;

зниження сприйнятливості і реактивності на зміни зовнішнього середовища (відсутність реакції цікавості та страху);

загальна астенізація (слабість, зниження активності і енергії, погіршення біохімії крові і гормональних показників);

часті безпричинні головні болі, постійні розлади шлунково-кишкового тракту;

різка втрата чи різке збільшення ваги;

повне чи часткове безсоння (швидке засипання і відсутність сну раннім ранком, починаючи з 4 год, або ж навпаки, нездатність заснути до 2—3 год ночі і «важке» пробудження вранці, коли потрібно вставати па роботу);

постійний загальмований, сонливий стан і бажання спати протягом усього дня;

задишка або порушення дихання при фізичному чи емоційному навантаженні;

помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх, тілесних відчуттів.

Соціально-психологічні симптоми:байдужість, нудьга, пасивність і депресія (знижений емоційний тонус, почуття пригніченості);

підвищена дратівливість на незначні, дрібні події — часті нервові «зриви» (вибухи невмотивованого гніву чи відмова від спілкування, «відхід у себе»);

постійне переживання негативних емоцій, для яких у зовнішній ситуації причин немає (почуття провини, невпевненості, образи, підозри, сорому);

почуття неусвідомленого занепокоєння і підвищеної тривожності (відчуття, що «щось не так. як треба»);

почуття гіпервідповідальності і постійний страх, що щось «не вийде», чи з чимось не вдасться впоратися;

загальна негативна установка на життєві і професійні перспективи (типу «Як не намагайся, все одно нічого не вийде»).

Поведінкові симптоми:

відчуття, що робота стає все важчою і важчою, а виконувати її — все складніше і складніше;

співробітник помітно змінює свій робочий режим дня (рано приходить на роботу і пізно йде або, навпаки, пізно приходить на роботу і рано йде);

незалежно від об'єктивної необхідності, працівник постійно бере роботу додому, але вдома її не робить;

керівник відмовляється від прийняття рішень, формулюючи різні причини для пояснень собі й іншим;

відчуття, що все марно, зневіра, зниження ентузіазму стосовно роботи, байдужість до результатів;

невиконання важливих, пріоритетних завдань і «застрягання» на дрібних деталях, витрата більшої частини робочого часу на погано усвідомлюване чи неусвідомлюване виконання автоматичних і елементарних дій;

дистанціювання від співробітників і учнів, підвищення неадекватної критичності;

зловживання алкоголем, різке зростання викурених за день цигарок, вживання наркотиків.

Професійне вигорання має  декілька стадій:

стадія «попередження»

стадія «відчуження»

стадія «виснаження»

стадія «розчарування і відчай»

Стадію «Попередження» можна охарактеризувати як надмірну захопленість працівника робочим процесом.

Основним діагностичним маркером може бути відмова або мінімізація своїх потреб поза робочим процесом. Це може виражатися в скороченні часу на неформальне спілкування та відпочинок, витіснення зі свідомості переживань невдач. Педагог в цей період може часто говорити про безсоння, погіршення уваги, емоційне виснаження, втрату відчуття себе.

Втрата відчуття Я може виражатися в тому, що вчитель:

стає залежним від думки інших людей;

знеособлює себе та свій вплив на робочий процес;

втрачає інтерес до прийняття спільних рішень.

Стадія «Відчуження»

Сигналом про те, що стадія відчуження настала, є втрата радості від роботи. Механізм відчуження набирає нових обертів. Емоції притупляються, в стосунках відчувається відстороненість. Дедалі частіше з'являється невизначене роздратування: «Дайте мені спокій!». Зникає емоційний підйом та позитив у спілкуванні з колегами. Діти замість допомоги та підтримки педагога починають страждати від його негуманного ставлення, контролю та нагляду. Власні невдачі приписуються іншим людям. Зникає емпатія, замість неї приходять байдужість та цинічність. Часто звучать саркастичні репліки про незадовільну матеріальну компенсацію, заклики саботувати через це робочий процес.

 

Стадія «Виснаження»

Відчуження набуває більш яскравого вираження. Негативні почуття щодо оточення і роздратування вже не можуть бути приховані. Просто неможливо тримати їх у собі. Незмінними супутниками таких зривів стають почуття вини та сорому, що отруюють навіть незначні проблиски радості та інтересу. Особливо важко переживаються ці почуття, коли людина не усвідомлює істинних причин того, що відбувається з нею. Вона наче застрягає між депресією та агресією. На цій стадії задіяні глибокі структури особистості. Емоційне ставлення до світу «сплощинюється». Проявляються переважно закладені раніше захисні установки та схеми. Спостерігаються гострі психосоматичні реакції (тривалий головний біль, біль у шлунку; стійке безсоння; раптові приступи нудоти, запаморочення). Можуть розвиватися різні види залежностей, змінюватися звички в харчуванні.

 

Стадія «Розчарування і відчай»

Це завершальна стадія. Її маркерами є відчуття порожнечі, безпомічності та беззмістовності не тільки роботи, а й життя в цілому. Спостерігається своєрідне оціпеніння, імпульсивність та хаотичність рухів, відсутній вираз обличчя та очей. У тих, хто досяг цієї стадії, є тільки два виходи. Перший — попрощатися з роботою, що пов'язана зі спілкуванням з людьми, другий — розпочати непросту тривалу роботу над відновленням своїх професійних та особистісних якостей в межах психотерапії

6.  Вправа «Баланс реальний та бажаний»

мета: зосередитись і визначити на що людина витрачає свій час, знайти компроміс між бажаним і реальним балансом.

Педагогам пропонується попрацювати з зображенням кола  (додаток 2 )

у першому колі, орієнтуючись на внутрішні психологічні відчуття секторами відмітити в якому співвідношенні  в теперішній час знаходиться робота (професійне життя) та  особисте життя (робота по дому, відпочинок, розваги, хобі);

у  другому – їх ідеальне співвідношення.

Обговорення:

Чи є різниця?

В чому вона полягає?

Чому так сталося?

До яких наслідків ці розбіжності можуть призвести?

7. Руханка.”Знаки зодіаку”

мета : сприяти розслабленню, за допомогою невербального спілкування

Учасники стають колом ,їм пропонується вишикуватись в лінію відповідно до дати народження, але тільки за допомогою міміки і жестів. Коли учасник вишикувались, тренер просить їх по черзі називати дату свого народження. Він сприяє тому, щоб можливі помилки створили веселу атмосферу.

8. Вправа “Груповий малюнок”

мета: перевірити наскільки учасник зрозуміли  і отриману інформацію, узагальнити знання про стадії вигорання .

Хід вправи: учасники об'єднуються у 3 групи і їм дається завдання

1) група — намалювати малюнок “Педагог на початку емоційного вигорання”

2) група — педагог у розпалі емоційного вигорання

3) група — педагог у кінці емоційного вигорання

(далі відбувається обговорення у групі)

9. Вправа “Дерево ресурсів”

мета : знайти особисті ресурси, для профілактики синдрому емоційного вигорання.

Хід вправи: В ситуації, коли людина потрапила в складні життєві обставини, важко впливати на її оточення, тому важливо працювати з особистими внутрішніми ресурсами кожної людини.

Кожному учаснику роздається бланк з зображенням дерева (додаток 3 ) і надається інструкція : подумайте і дайте письмову відповідь на такі завдання 

корені- напишіть імена 3 близьких вам осіб, які найбільше вас підтримують та допомагають

зелені листки — 3 риси вашого характеру, які допомагають вам справитись зі станом стресу

жовте листя -  3 риси характеру, які заважають вам в стресових ситуаціях

хмарки — 3 види занять (хобі), завдяки яким ви можете розслабитись, почуватись комфортно.

Далі учасник по черзі зачитують, свої ресурси і складають  груповий перелік

Завершальна частина

Заняття я хочу закінчити словами поетеси Л.Костенко:

І все на світі треба пережити

І кожний фініш — це по суті старт...

(...)

А треба жити. Якось треба жити.

Це зветься досвід, витримка і гарт

Дякую всім за роботу, давайте поаплодуємо собі за плідну працю.

10.  Підведення підсумків. Візьміть свої аркуші з написаними очікуваннями зі скриньки. Чи  справдились ваші очікування, чим корисним було заняття

Використані джерела

1.     Баранова Н.П. Тренінги для вчителів з педагогічної майстерності. – Х.: Вид. група “Основа”, 2011. – 159 с.: іл., табл. -  (Серія “Тренінги в педагогічній практиці”).

2.     Качур О. Профілактика професійного вигорання у закладах освіти // Психолог, №40 (424), жовтень, 2010. – с.3-7.

3.     Професійні захворювання та їхня профілактика / упоряд. А.В.Флобойм. – К.: Шк. Світ, 2011. – 104 с. – (Бібліотека “Шкільного світу”).

4.     Кузьменко Л. Профілактика емоційного вигорання //Психолог,№22(550), листопад, 2014.- с.28-30

5.     Сапун І Психологічне здоров'я в умовах школи: психопрофілактика емоційного вигорання заняття з елементами тренінгу //Психолог ,№6 (510), березень, 2013.- с.6-11

 

Інтернет ресурси

http://literacy.com.ua/praktychna-psyhologija/212-prosvitnyctvo-i-profilaktyka/764-emotsiine-vyhorannia-pedahohiv.html

http://klasnaocinka.com.ua

http://www.hoctm.org

http://shkola.ostriv.in.ua/publication/code-61256D0D2D6DF/list-24B7BC55727

Додатки

Експрес-діагностика рівня емоційного вигорання

(за В. Бойко)

Інструкція. Дайте відповідь «так» чи «ні» на поставлені запитання.

1. Сьогодні я задоволений своєю професією не менше, ніж на початку кар’єри.

2. Я помилився у виборі професії або профілю діяльності і зараз займаю не своє місце.

3. Коли я відчуваю втому або напруження, то намагаюся скоріше закінчити справи.

4. Моя робота притуплює емоції.

5. Я відверто втомився від проблем, з якими доводиться мати справу на роботі.

6. Робота приносить мені усе менше і менше задоволення.

7. Я б змінив місце роботи, якби видалася нагода.

8. Через втому або напруження, я приділяю своїм справам менше уваги, ніж потрібно.

9. Я спокійно сприймаю претензії до мене з боку керівництва та колег по роботі.

 10. Спілкування з колегами по роботі спонукає мене триматися осторонь від людей.

 11. Мені усе важче встановлювати і підтримувати контакти з колегами.

12.  Обстановка на роботі мені видається дуже важкою і складною.

 13. Бувають дні, коли мій емоційний стан погано відображається на результатах роботи.

 14. Я дуже переживаю за свою роботу.

15.  Колегам по роботі я приділяю уваги більше, ніж отримую від них.

 16. Я часто радію, коли бачу, що моя робота приносить людям користь.

17.  Останнім часом мене переслідують неуспіхи на роботі.

 18. Я зазвичай виявляю інтерес до колег і окрім того, що стосується справи.

19.  Я іноді ловлю себе на думці, що працюю автоматично, без душі.

20.  По роботі зустрічаються настільки неприємні люди, мимоволі бажаєш їм чогось поганого.

21.  Успіхи у роботі надихають мене.

22.  Ситуація на роботі, у якій я опинився, здається майже безвихідною.

23.  Я часто працюю понад силу.

24.  У роботі з людьми я керуюся принципом: не витрачай нерви і бережи здоров’я.

25.  Іноді я їду на роботу з важким почуттям: як усе набридло, нікого б не бачити і не чути.

26. Іноді мені здається, що результати моєї роботи не варті тих зусиль, яких я докладаю.

27.  Якби мені пощастило з роботою, я був би щасливішим.

28.  Зазвичай я підганяю час: скоріше б закінчився робочій день.

 29. Працюючи з людьми, я зазвичай ніби ставлю екран, що захищає мене від чужих страждань та негативних емоцій.

30.  Моя робота мене дуже розчарувала.

 31. Мої вимоги до виконуваної роботи вищі, ніж те чого я досягаю в силу обставин.

 32. Моя кар’єра склалася вдало.

 33. Якщо видається нагода, я приділяю роботі менше уваги, але так, щоб цього ніхто не помічав.

 34. До всього, що відбувається на роботі, я втратив інтерес.

 35. Моя робота погано на мене вплинула – озлобила, притупила емоції, зробила нервовим.

Бланк

НС

1

6

11

16

21

26

31

ЗК

2

7

12

17

22

27

32

РПО

3

8

13

18

23

28

33

ЕВ

4

9

14

19

24

29

34

ОВ

5

10

15

20

25

30

35

 

 

Ключ

НС

- 1(36)

+ 6(2)

+ 11(2)

- 16(10)

- 21(5)

+ 26(5)

+ 31(3)

ЗК

+ 2(10)

+ 7(5)

+ 12(2)

+ 17(2)

+ 22(5)

+ 27(1)

- 32(5)

РПО

+ 3(5)

+ 8(5)

+ 13(2)

- 18(2)

+ 23(3)

+ 28(3)

+ 33(5)

ЕВ

+ 4(2)

+ 9(3)

- 14(2)

+ 19(3)

+ 24(5)

+ 29(5)

+ 34(10)

ОВ

+ 5(5)

+ 10(3)

+ 15(3)

+ 20(2)

+ 25(5)

+ 30(2)

+ 35(10)

 

 

Результати:

9 балів і менше – симптом не склався;

10-15 – симптом складається;

16 і більше – симптом склався.

 

Нс. Симптом «незадоволеності собою»: людина не задоволена рівнем докладених зусиль та результатом власної діяльності, вважає, що здатна на більше, але через власні лінощі або малодушність виявилася неспроможною. Причиною НС може бути внутрішній моральний конфлікт між загальнолюдськими цінностями та принципами особистості або між останніми та вимогами дійсності. Відчуття НС може виникати у творчих особистостей, людей, чий розум потребує інтелектуально складних завдань, коли вони тривалий час опиняються у «простої». Таким чином, НС такого ґатунку характерна для особистостей, що самоактуалізуються, вона є імпульсом для внутрішньої роботи над собою та самовдосконалення. НС може бути фоном негативної самоконцепції – негативних установок щодо себе, які склалися під виливом думок, висловлювань значущих для особистості людей. В такому випадку НС являє собою неадекватну занижену самооцінку, що спричиняє негативне ставлення до себе, а загалом і до світу. Характерна для людей, які знаходяться у депресивному стані.

ЗК. Симптом «загнаності у клітку»: людина реально оцінює обставини, що склалися, але и вважає, що не здатна щось змінити і в результаті досягти бажаної мети. У особи виникає почуття фатуму – нездатності на хід подій. Характерно для станів, що передують афекту, або після шокових станів (залежно від домінування симпатичної або парасимпатичної НС у людини). За наявності симптому ЗК, рівень працездатності та ефективності праці значно знижується. Можливе загострення хронічних захворювань. Більш яскраво виявляються психосоматичні ознаки. У чоловіків ЗК частіше виявляються за несприятливих економічних умов або/та в ситуаціях цейтноту на робочому місці. У жінок симптоми ЗК частіше виявляються з негативними емоційними переживаннями у зв’язку з конфліктною сімейною ситуацією. ЗК властива для людей пенсійного та перед пенсійного віку, що може тягнути за собою неадекватність поведінки, оцінки намірів оточуючих, нівелювання цінностей прожитого життя, «безперспективний трудоголізм».

РПО. Симптом «редукція професійних обов’язків»: часто викликана «паперовою тяганиною», непродуктивною організацією робочого місця та/або робочого дня. У деяких випадках РПО може бути пов’язана з несприятливим психологічним кліматом у колективі або мікро групі, в якій працює людина. Спостерігаються за сімейних негараздів, що не дають сконцентруватись на роботі. РПО можлива за асинхронності темпів професійного росту працівника та темпів його кар’єри, за відсутності виконання значущості особистого внеску у загальну справу.

ЕВ. Симптом «емоційна відчуженість»: спостерігається ефект «кам’яного обличчя», людина справляє враженість над ділової та зібраної. Високий рівень самоконтролю. ЕВ властива для осіб, що займають керівні посади: необхідність приймати «об’єктивні рішення» змушує не звертати увагу на «людський фактор». Людина з симптомами ЕВ відчуває себе ніби чаша, наповнена негативними емоціями. Захисні механізми психіки запобігають психічному «згоранню», тому людина закривається, замикається у собі, відгороджуючись від будь-яких емоційних подразників. Наслідки – психосоматичні хвороби, міжособистісне відчуження, відчуження дистресу, депресія.

ОВ. Симптом «особистісна відстороненість/деперсоналізація»: людина відчуває себе спостерігачем, глядачем, а «справжнє життя » відбувається не за її участю, а ніби на сцені чи на екрані. Відчуття власної відсутності у житті близьких людей, зокрема, збідніння емоційної насиченості стосунків («мене не розуміють»). За духовної кризи – відчуття відсутності власного Я. Симптом ОВ спостерігається за деяких акцентуацій характеру та/або хронічних психічних станів, що межують з психопатологією. Людина не спроможна приймати рішення. «Сильні» особистості наполегливо, іноді нав’язливо займаються самоаналізом. «Слабкі» виявляють схильність до втечі від самого себе за допомогою алкоголю, наркотиків, самообману